Як важко тих лишать, кого кохаєш,
Не знаючи чи бачитимеш ще.
З очей сльозу непрохану стираєш:
“Час розставатись, друзі, час уже”.
Не видимо для інших тихо плачу,
І в мить оцю як серденько рида.
“Папа, папа...” Іду, і що я бачу? -
З них й наймужніший голову схиля...
Мій Господи, чи я для них світила,
Чи я зуміла другом для них стати?
Твою красу в собі чи я носила,
Й бажала їх любов’ю зігрівати?
Чи надихала їх шукати Бога,
І не таїла, що гріха не любиш?
Чи їх привабила Твоя дорога?
Молюся й вірю, їхню совість будиш!
Хай в їх життя прийде ота хвилина,
Щоб серце заспівало: “Алілуя!”
Ти Бог любов, Ти — Бог, а не людина,
Хай кожен з них Твою любов відчує.
|
