А душа без Ісуса
У снігах, у спокусах
І замерзне, й зів'яне і нема вороття...
Її сніг не жаліє, ні вітри-буревії,
Бідну душу жбурляють по дорозі життя.
Та Господь зАвжди поруч!
В Нім душі лише поміч,
Душу Він лиш зігріє у обіймах Своїх.
Бо в Христі - її захист,
І підтримка, і радість.
То ж довірся Ісусу, збереже тебе Він.
Захистить і від вітру,
Збереже Він і цвіт твій,
Допоможе спокуси на шляху обійти.
Бо за тебе помер Він,
Досконала Він жертва,
Кров святую проливши на Голгофськім хресті.
Кров свята омиває,
Від гріхів очищає,
Коли ти в покаЯнні впадеш перед Ним.
І з тих пір ти -дитина
Божа, ніжно любима.
І твоєю сім'єю стануть Батько і Син.
...Тій душі, що з Ісусом,
Не страшні вже спокуси,
Бог її через бурі пронесе на руках.
Вже для Бога цвістиме,
Ближнім радість нестиме,
Не загине ніколи ні в вітрах, ні в снігах.
Комментарий автора: Дуже старалась добавити картинку : троянду на засніженій лавці ...Чомусь не можу це зробити. На жаль.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 2513 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : За житейским кордоном-1,2 - Людмила Солма *)пояснение/дополнение:
Убедительная просьба не ассоциировать с личностью автора,
так как-
данные стихи, публикуемые здесь частично, действительно посвящаются именно тому, кому и посвящаются этим небольшим и весьма житейски-скромным циклом стихов, под общим названием: «В дань, уходящему - от века».
А "оторваться" от "века" - собственной, счастливой когда-то жизни, наверное, особенно тяжко... и это, думается, похоже на обособленность некоего- "лесного кардона"... именно, как грань - между былой наполненностью жизни и её... зрелой горечью... нечаянно-негаданного одиночества.
Потому они и посвящаются тому - кому посвящается, чтобы помнил и знал, что не так уж и одинок в этом огромном мире, хоть и остался один, что его старые друзья по-прежнему помнят, и уважая - искренне любят...
